День вигнання нацистських окупантів з Новгород-Сіверщини

2019-09-16

Війна …Страшна війна минулого століття, пекуча рана, яка болить і досі. Щороку 16 вересня ми відзначаємо День вигнання нацистських окупантів з Новгород-Сіверщини. Жива людська пам’ять. Не старіє вона з роками, не тьм’яніє, передає з уст в уста відомості про події далеких часів та їх учасників. Кожне село має свою історію, своїх Героїв. Сьогодні ми хочемо згадати події Другої світової війни, які відбувалися в селах нашого району. с. Чулатів та с. Комань В далекому 43-му році, звільняючи рідну землю нацистських окупантів, наші війська наблизились до Десни. Біля села Чулатів , що на правому березі річки, зустріли запеклий опір гітлерівців. Ціною свого життя, допомогла їм форсувати ріку, здобути перемогу над ворогом проста українська жінка, матір трьох дітей, Єлизавета Юдівна Ляшенко. Від тоді минуло багато років, давно зникли сліди війни. Як і раніше котить свої прозорі води Десна, та не забувають і ніколи не забудуть сіверяни про свою славну землячку. Села Чулатів та Комань були звільнені 9 вересня, загинуло 363 воїни. с. Орлівка 22 червня 1941 року страшне слово «війна», мов чорний смерч, непрохано увірвалося у мирне, спокійне життя, залишивши по собі болючий слід у серцях жителів села Орлівка. У перші дні більшість чоловіків стали бійцями діючої Червоної армії, добровільно влилися в партизанські загони. На їх долю випало бути не тільки свідками, але і учасниками тих жорстоких та кровопролитних 1418 вогненних днів і ночей на всіх фронтах Другої Світової війни. Усім, хто залишився в тилу, довелося сповна випити гірку чашу поневірянь і нелюдських випробувань окупаційного фашистського режиму. В селі німці з’явилися 22 серпня 1941 року. За три кілометри від села Орлівки, збоку від дороги, серед лісу знаходився хутір Боєць (Зелений Гай). У перші два роки війни там не було нікого, крім місцевих жителів. Але у ніч на 10-те березня 1943 року, у хутір Боєць увірвалися мад’яри - жінок, дітей і старих дідів – загнали у конюшню й спалили живими. Всього загинуло 168 жителів хутора, серед них – 61 дитина віком до 12 років. Говорили, що мад’яри збиралися спалити й село Орлівку, але староста й поліцаї ніби-то умовили їх не палити, бо село дуже велике. 16 вересня 1943 року після запеклого бою Орлівку було звільнено від німців. За роки війни загинуло декілька сот орлівчан. Їхні імена (534 особи) занесені на дошки вічної пам’яті і слави, які знаходяться у центрі села. Їх імена і долі – це свята пам'ять про жахіття кривавої війни, яка відібрала в багатьох їхніх рідних безхмарне дитинство, юність, залишивши шрам на все подальше життя. Це свята пам'ять – не підвладна часові… с. Об’єднане Село Об’єднане було визволено 16 вересня 1943 року частинами 246 стрілкової дивізії 18 стрілкового корпусу 65 армії (командир генерал армії П.І.Батов). У 1957 році встановлено надгробок на братській могилі радянських воїнів,які загинули при визволенні села. У 1965 – обеліск Слави на честь воїнів односельців, які полягли (152 чол.) на фронтах Другої світової війни. с. Студинка 26 серпня 1941 року німці окупували с. Студинку. Окупація села тривала 2 роки і 21 день. Загинули 133 жителі нашого села, 4 партизани були розстріляні німцями, 4 жителі села були вивезені на примусові роботи до Німеччини. Село Студинка було визволено16 вересня 1943 року . с. Стахорщина Близько 300 жителів села Стахорщина добровільно пішли на фронт. Із них 152 не повернулися додому, загинули вони смертю хоробрих, захищаючи Батьківщину. У1943 році німці при відступі гнали евакуйованих із-за Десни, підірвали у Стахорщині 2 мости (на Хоменківці та Криничний). Суботній день 11 вересня 1943 року добре пам’ятають жителі с. Стахорщини, бо саме у цей день німці почали їх евакуювати. Спершу забрали у більшості селян корів, свиней, птицю. Людей, кого пішки, кого на підводах, гнали у Бугринівку, Ларинівку, у безвість… Дехто опинився аж у Погорільцях, біля Холмів. Хто міг тікав дорогою. Хто встиг, перебрався у ліс раніше, забравши скот та пожитки. При відступі німці спалили декілька хат, решту не встигли – завадив стрімкий наступ радянських військ. Відступали фашисти лісовими дорогами, ховаючись. 18 вересня 1943 року село Стахорщина було звільнене від окупантів. с. Чайкине 20 серпня 1941 село Чайкине було захоплене нацистами. З початком Другої світової війни на фронт було призвано 173 чоловіків — більшість тих, хто міг тримати в руках зброю. У 1956 році на братській могилі воїнів, які полягли під час визволення села, встановлено надгробок. На фронтах Другої світової війни в партизанах та підпіллі загинуло смертю хоробрих 129 жителів села. На їх честь у 1965 році тут встановлено обеліск Слави, імена загиблих увічнені на мармурових дошках. 18 вересня 1943 року село Чайкине було визволене від німецьких загарбників воїнами 137 стрілецької дивізії, 48-ї армії під командуванням П.А. Романенка. с. Будо-Вороб’ївська Зі слів жителів села Будо-Вороб’ївська була окупована нацистськими окупантами 25 серпня 1941 року і до 21 вересня 1943 року поки село було звільнено частинами 137-ї стрілецької дивізії 48-ї армії. В період окупації 40 чоловік було вивезено до Німеччини на роботу, 25 чоловік було розстріляно за участь в партизанському русі. В вересні 1943 перед відступом нацисти спалили Будо-Вороб’ївську до тла. На фронтах Другої світової війни загинуло 216 уродженців сіл Будо-Вороб’ївської сільської ради.